ОБЛІК У БІЗНЕСІ

4. СПРОЩЕНА СИСТЕМА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

4.1. Бухгалтерське балансове рівняння

Вся система фінансового обліку базується на бухгалтерському рівнянні балансу. Підприємству для його діяльності необхідні певні ресурси, хтось повинен забезпечити ці ресурси.

Ресурси, які контролює підприємство, називаються активами. Власник повинен забезпечити підприємство частково активами.

Активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій,

використання яких, як очікується, приведе до

отримання економічних вигод у майбутньому.

Загальна сума активів, забезпечена власником, відома як капітал. Якби власник був єдиним джерелом забезпечення активів, то балансове рівняння мало б наступний вигляд:

Активи = Капітал

Як правило, підприємство має інші джерела забезпечення активами. Заборгованість підприємства за ці ресурси називається зобов'язанням.

Зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок

минулих подій і погашення якої в майбутньому,

як очікується, призведе до зменшення ресурсів

підприємства, котрі втілюють у собі економічні вигоди.

Рівняння може бути представлене наступним чином:

Активи = Капітал + Зобов'язання

Дві сторони рівняння завжди рівні, оскільки ми маємо справу з одними й тими ж елементами, тільки розглядаємо з різних сторін. Це:

Ресурси: які саме = ресурси: хто забезпечив їх

(Активи)                    (Капітал + Зобов'язання)

Це свідчить про те, що загальні підсумки кожної сторони завжди будуть рівними та істинними, незважаючи на кількість облікованих господарських операцій.

4.2. Визначення фінансового результату

Однією з основних цілей ведення бухгалтерського обліку є визначення фінансового результату, тобто прибутків або збитків від діяльності підприємства.

Для власника дана інформація необхідна:

• для здійснення планування;

• для отримання банківської та іншої позики чи кредитів;

• для приваблення потенційних інвесторів;

• для визначення податків.

Інформація про активи, зобов'язання, капітал та визначення фінансового результату діяльності підприємства відображається у фінансовій звітності. Методи їх обліку та представлення у фінансовій звітності розкриті в національних стандартах бухгалтерського обліку. Існує 27 національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, всі вони базуються на міжнародних стандартах бухгалтерського обліку.

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам;

Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

4.3. Спрощена фінансова звітність

4.3.1. Мета складання фінансової звітності

Основною метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Користувачі фінансової звітності (далі - користувачі) - фізичні або юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень.

Вимоги щодо складання спрощеної фінансової звітності для суб'єктів малого підприємництва представлені в положенні (стандарті) бухгалтерського обліку № 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва". Згідно з цим стандартом фінансова звітність суб'єкта малого підприємництва складається із:

- балансу;

- звіту про фінансові результати (дивись додаток №1).

Баланс - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає стан його активів, зобов'язання та капіталу на певну дату.

Звіт про фінансові результати - звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства.

4.3.2 Звітний період

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).

Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим, ніж 12 місяців, але не більшим 15 місяців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.

4.3.3. Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності

Складання фінансової звітності відповідає основним принципам бухгалтерського обліку, які сформульовані в положенні (стандарті) №1 "Загальні вимоги до фінансової звітності".

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:

- обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

- повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

- автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

- послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

- безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється на основі припущення, що його діяльність буде тривати далі;

- нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

- превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише за юридичною формою;

- історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, враховуючи витрати на їх виробництво та придбання;

- єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;

- періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України.